

Блокчейн-трилема — це поняття, що визначає складний вибір між трьома ключовими властивостями блокчейн-системи: масштабованістю, безпекою та децентралізацією. Технологія блокчейн є розподіленим цифровим реєстром, який впорядковує дані у хронологічній послідовності та захищає їх за допомогою криптографічних доказів. Ця інновація вже знайшла застосування у багатьох галузях, докорінно змінюючи підходи до роботи та повсякденного життя.
Поняття «блокчейн-трилема», введене співзасновником Ethereum Віталіком Бутеріним, підкреслює труднощі одночасного досягнення оптимальної децентралізації, безпеки та масштабованості блокчейн-системи. Посилення одного з аспектів часто послаблює інші, створюючи суттєву проблему для масового впровадження блокчейн-технологій.
Децентралізація в блокчейн-мережах означає, що ні один центральний орган не контролює мережу. Всі учасники мають рівні права доступу до даних. Така модель відкриває можливість для Web3, де користувачі управляють власними даними та цифровим життям. Однак децентралізація може уповільнювати транзакції через необхідність досягнення консенсусу серед великої кількості учасників.
Безпека є базовою потребою для блокчейн-мереж. Вона забезпечується завдяки криптографії та консенсусним механізмам. Криптографія гарантує цифровий підпис блоків даних, а консенсусні механізми, такі як Proof of Work (PoW), захищають реєстр. Кількість учасників також суттєво впливає на рівень безпеки: чим більше мережа, тим складніше здійснити атаку.
Масштабованість — це здатність блокчейн-мережі обробляти дедалі більшу кількість транзакцій на секунду. Вона необхідна для обслуговування широкого кола користувачів. Однак багато блокчейнів стикаються з проблемами масштабування через пріоритет децентралізації та безпеки. Це обмеження часто призводить до перевантаження мережі, затримок і підвищення комісій із зростанням числа користувачів.
Для вирішення блокчейн-трилеми застосовують різні стратегії:
Альтернативні механізми консенсусу: такі рішення, як Proof of Stake (PoS), допомагають підвищити масштабованість, не жертвуючи безпекою та децентралізацією.
Шардинг: цей підхід розділяє блокчейн на менші частини — шарди, кожна з яких обробляє власні транзакції, зменшуючи навантаження на основний ланцюг.
Рішення другого рівня (Layer-2): впроваджуються поверх основної мережі, наприклад, сайдчейни та state channels. Вони підвищують масштабованість, не послаблюючи безпеку та децентралізацію головного ланцюга.
Блокчейн-трилема залишається значною перепоною для масового впровадження технології, проте сучасні рішення демонструють перспективи. Із розвитком блокчейн-технології та появою нових підходів можемо очікувати створення мереж, здатних збалансувати децентралізацію, безпеку та масштабованість, що відкриє шлях для глибоких змін у багатьох галузях.
Ні, блокчейн-трилема поки що залишається невирішеною. Хоча вже досягнуто певного прогресу, жоден блокчейн не забезпечує одночасно масштабованість, безпеку й децентралізацію.
Для вирішення блокчейн-трилеми використовують рішення другого рівня, шардинг і нові механізми консенсусу, щоб збалансувати масштабованість, безпеку та децентралізацію.
Правило 51% — це потенційна атака, коли один учасник контролює понад половину майнінгової потужності блокчейна й може маніпулювати транзакціями та цілісністю мережі.
П’ять рівнів блокчейна: 1) Застосування, 2) Виконання, 3) Консенсус, 4) Мережа, 5) Дані. Кожен рівень відіграє критично важливу роль у роботі та безпеці блокчейна.











