Якщо чесно, з Елізабет у мене була лише одна зустріч.

Тоді мені просто здалося, що її контент у Twitter досить інформативний, а її образ викликає симпатію. Під час зустрічі я навіть наважився попросити підписку, і на диво справді отримав доступ до білого списку, що тоді дуже потішило.

Цього разу скандал із фейковими пожертвами набув великого розголосу, але я не став глибоко копатися в деталях — я й так не люблю розбиратися в подібних справах. Але мушу визнати, ця ситуація справді стала тривожним дзвіночком для всього ком’юніті: у всьому потрібно мати межі, особливо в нашому середовищі, де довіра може зруйнуватися в одну мить.

Іноді “рожеві окуляри” фаната заважають побачити правду. Що насправді ховається за привабливим образом — ніхто не знає. Тримати незалежну думку завжди важливіше, ніж сліпо захоплюватися.